Імуносупресанти

Імуносупресанти: те, що лікар прописав

Організм пацієнта сприймає пересаджений орган як чужорідне тіло, котрого слід будь-що позбутися. Імунна система реагує практично одразу – і розпочинає масштабну атаку на «чужака». Саме тому в перші дні по операції ймовірність відторгнення нового органу – особлива висока. Щоб впоратися із захисною реакцією організму та змусити його «звикнути» до трансплантата, лікарі застосовують спеціальні імуносупресивні препарати, які пригнічують активність людського імунітету. Це допомагає вберегти пересаджений орган від пошкоджень, але робить пацієнта вразливішим до інших чинників довкілля.

Завдання трансплантолога – знайти розумний компроміс між двома крайностями: забезпечити цілісність органу та не поставити під загрозу життя людини. У медицині ця хитка рівновага має назву «балансу виживання». Він нестабільний і постійно змінюється залежно від стану пацієнта, а тому потребує тривалого та регулярного спостереження. «Громадянська війна» пересадженого органу та імунітету пацієнта ніколи не закінчується, а тому кожен хворий, який переніс пересадку, має постійно приймати імуносупресанти. У разі правильного лікування та дотримання здорового способу життя пацієнт матиме всі шанси жити довго і щасливо.
Пожиттєвий курс лікування зовсім не вимагає від Вас щодень вживати колосальні дози шкідливих таблеток. Інтенсивна імунотерапія потрібна тільки у перший післяопераційний період, а з часом ліків буде потрібно дедалі менше.

Яких саме – запитаєте Ви? Універсальних рецептів не існує. Перш за все – тому, що різні препарати мають доволі відчутні побічні ефекти, і кожен організм реагує на них по-своєму. Щоб пом’якшити небажані наслідки лікування, трансплантологи, як правило, призначають комбінацію різних медикаментів. Їхнє дозування та частота прийому так само визначаються індивідуально. Тому немає нічого дивного, якщо Ви отримуватимете не такі самі ліки, як інші пацієнти.

Імуносупресивна терапія – тривалий процес, упродовж якого лікар може не раз змінити свої медикаментозні призначення. Тому намагайтеся уважно стежити за будь-якими змінами у дозуванні та суворо дотримуйтеся вказівок трансплантолога. У кожного хворого – свій режим лікування, проте загалом імуносупресивна терапія включає три головні етапи:

індуктивну (вступну терапію): інтенсивний курс прийому дуже високих доз медикаментів упродовж перших двох тижнів після операції (іноді він починається навіть за деякий час до самої пересадки). Він спрямований на профілактику гострого відторгнення трансплантата та пригнічення імунної безпосередньої реакції імунної системи;

початкова терапія: лікування високими дозами імуносупресантів упродовж перших трьох місяців після операції;

підтримувальна терапія: тривале лікування невеликими дозами препаратів. Потрібна упродовж всього життя після пересадки.

На якому етапі лікування Ви б не перебували зараз, ставитися до нього потрібно відповідально. Незалежно від того, які препарати Ви приймаєте та у яких дозах. Є загальні правила, за якими потрібно пильно стежити, щоб уникнути можливих проблем:

Намагайтеся щодня приймати ліки у той самий час;

Якщо забули прийняти ліки вчасно, зробіть це одразу, щойно про них згадаєте;

Не міняйте самостійно дозу препарату та завжди приймайте тільки точно встановлену лікарем кількість. Якщо помилилися при дозуванні, зверніться до свого трансплантолога;

Не використовуйте ліків, у яких закінчився термін придатності;

Тримайте ліки у сухому, темному, прохолодному місці подалі від дітей. Але ніколи не зберігайте препарати у холодильнику, якщо фармацевт чи лікар не скажуть інакше;

Повідомляйте лікареві про будь-які симптоми побічних ефектів препаратів;

Не приймайте жодних інших ліків, навіть тих, які у аптеці продають без рецепта.

Хоча здається, що від кількості рекомендацій можна просто голову втратити, не впадайте у відчай. Ви настільки швидко до них звикнете, що навіть забудете, що взагалі лікуєтеся. І почуватиметеся здоровими на всі сто!