Операція з пересадки нирки і післяопераційне лікування

Безпосередньо після трансплантації нирок пацієнта переводять у спеціальне післятрансплантаційне відділення. Необхідний контроль параметрів серцево-судинної системи, ваги та операційної рани, а також виділення сечі протікають паралельно з точно узгодженим прийомом медикаментів та вливань (крапельниць), при цьому особливу увагу приділяють препаратам, що пригнічують імунну систему. Додаткові відомості про трансплантовану нирку та операційне поле дають ультразвукові обстеження.

Перш за все, дуплексне УЗД (Duplex-Sonographie) дає поточну інформацію про кровопостачання органу. Вже на наступний день після операції пацієнтам скасовується постільний режим. Відновлення режиму харчування починається на другий чи третій день, якщо діяльність кишечнику нормалізувалася. У результаті зниженого кровообігу трансплантата і необхідності постішемічної фази відновного періоду, коли нирки можуть повноцінно виконувати свою видільну функцію, затягується до 3 – 4 тижнів. У цей час в якості перехідного методу лікування може застосовуватися діаліз. Однак більшість пацієнтів виділяють вже відразу після операції достатню кількість сечі.

Для придушення реакції відторгнення пересадженого органа на початку лікування застосовуються підвищені дози імуносупресивних медикаментів, які надалі суттєво скорочуються. Досвід показує, що особливо на 2 і 3 тижні після трансплантації реакція відторгнення проявляється особливо гостро. Тому необхідний повний контроль функцій трансплантата шляхом аналізу лабораторних показників, ультразвукових досліджень, і при необхідності біопсії (пункція тканини з трансплантата).

Якщо в результаті мікроскопічних досліджень виявляється реакція відторгнення, то застосовується відповідна медикаментозна терапія, що дозволяє зберегти функції нирок у більш ніж у 90% випадків. Вже під час перебування в стаціонарі пацієнта навчають, як приймати необхідні медикаменти за планом і самостійно контролювати, чи немає ознак реакції відторгнення або можливих інфекцій, чи в нормі кров’яний тиск і водний баланс. Протягом 3 – 4 тижнів функція органу стабілізується, як правило, настільки, що пацієнт може залишити стаціонар і перейти під подальше амбулаторне спостереження. Повну стабілізацію стану можна очікувати, як правило, тільки через 3 місяці.

Спочатку амбулаторне спостереження пацієнтів нефрологом проводиться в коротких тимчасових інтервалах, пізніше з інтервалом від 4 до 12-тижнів. Під час цих візитів, перш за все, надається значення контролю функції нирок, кров’яного тиску, вуглеводів і жирового обміну, а також дозуванні імуносупресивних медикаментів.

Оптимальне дозування імуносупресивних медикаментів повинне визначатися індивідуально для кожного пацієнта: надто мало – можливий ризик відторгнення трансплантанта, дуже багато – виникає підвищений ризик інфекцій, ускладнень обміну речовин, ракових і серцево-судинних захворювань. Гостро цей процес може протікати з нехарактерними симптомами на зразок грипу і повиннен вчасно діагностуватися на відміну від вірусних, бактеріальних або грибкових інфекцій.

Діагноз відторгнення складається з багатьох симптомів, як мозаїка – з окремих музичних камінців. Найпростішим і надійним параметром для контролю функції нирок є як і раніше, рівень креатиніну в сироватці. Частка нормально функціонують трансплантатів нирок, термін їх нормального функціонування протягом останніх років значно збільшився за рахунок поліпшеного лікування, а також за рахунок більш інтенсивного післяопераційного спостереження реципієнтів.

Частка нормально функціонують трансплантатів нирок становить у середньому через один рік після операції більш ніж 80%, через 5 років – більш ніж 70%, через 10 років – приблизно 60%. Інакше кажучи: сьогодні трансплантат нирок зберігає свою функціональність в кожного другого пацієнта більше 13 років.