Для чого нам потрібна печінка?

Печінка – орган непарний, її функції життєво важливі для людини. Печінка бере участь у процесі травлення, знешкоджує чужорідні речовини, що потрапляють в організм, забезпечує організм глюкозою, робить і зберігає необхідні для організму запаси деяких вітамінів, синтезує холестерин і жовчні кислоти, бере участь у кровотворенні.

Печінка є залозою найбільшого розміру в тілі будь-якого хребетного. Так, печінка дорослої людини складає приблизно 2.5% від загальної маси тіла. Печінка чоловіка важить приблизно півтора кілограма, печінка жінки – на триста грамів менше. Колір печінки червонувато-коричневий, вона знаходиться в правій верхній частині черевної порожнини, печінка прикріплена зв’язками до діафрагми, черевної стінки, шлунку та кишечнику. Її суцільно покриває тонка фіброзна оболонка, яка називається гліссоновою капсулою. Печінка складається, як правило, з чотирьох часток: найбільша – права, трохи менше – ліва. Проте обидві вони значно перевершують у розмірах квадратну і хвостату частки, які складають нижню задню поверхню печінки.

Печінка, як було згадано вище, головним чином переробляє поживні речовини, що надходять в кров з травного тракту. Ні один з білків, жирів, вуглеводів, мінералів та вітамінів, не омине печінки. У процесі такої переробки багато білків і жирів “перетворюються” у вуглеводи.

Крім цього печінка створює і дає організму жовч, солі якої і вільні жовчні кислоти “розбивають” жири, полегшуючи їх перетравлення, а також роблять жирні кислоти водорозчинними, без чого неможливе буде всмоктування їх і жиророзчинних вітамінів A, D, E, К. А ще жовчні кислоти мають антибактеріальну дію.

Печінка також допомагає регулювати рівень глюкози в крові: якщо він надмірно підвищується, саме печінка звертає його в глікоген: у ньому глюкоза може “зберігаться”, а якщо її рівень виявляється нижче норми, глікоген розщеплюється, заповнюючи недолік цукру в організмі. Також печінка звертає і ліки у водорозчинені форми, щоб виводити їх в організм разом з жовчю. Розлади печінки так само численні, як і її функції. При захворюваннях печінки сам орган може бути пошкоджений, тому що навантаження на нього сильно підвищується.

Які хвороби призводять до печінкової недостатності та необхідності трансплантації печінки?

1. Хронічні захворювання печінки в термінальній стадії: первинний біліарний цироз, первинний склерозуючий холангіт, біліарна атрезія, сімейний холестатичний синдром, вторинний біліарний цироз, хронічний вірусний гепатит (В, С), хронічні лікарські та токсичні гепатити, алкогольний цироз, ідіопатичний аутоімунний гепатит, синдром Бада – Хіарі, портальний тромбоз
2. Нерезектабельні пухлини печінки: гепатоцелюлярний рак, ізольовані метастази в печінці, гемангіоендотеліома
3. Фульмінантна печінкова недостатність: вірусні гепатити (А, В, С, дельта та інші), токсичні гепатити (галотан, золото, ацетомінофен, інші), метаболічні захворювання печінки (хвороба Коновалова – Вільсона, синдром Рея та ін)
4. Метаболічні захворювання печінки: альфа – 1 – антитрипсин дефіцит, хвороба Коновалова – Вільсона, Гомозиготна гіперліпопротеїнемія типу II, синдром Криглера – Наджара типу I, ерітропоетічна протопорфірія, дефіцит циклу сечовини, хвороби накопичення глікогену I і IV типу, тірозінемія, гемохроматоз, гемофілія А
5. Паразитарні захворювання: ехінококоз, альвеококкоз

Чи існує родинна трансплантація печінки?

Так, існує. Тільки від кровного родинного донора. Родинна трансплантація печінки – новий напрямок, що розвивається в стінах нашого Центру; радикальний спосіб лікування важких захворювань печінки у дорослих хворих, підлітків та дітей. Операції виконують за запатентованою унікальною методикою, розробленою Сергієм Володимировичем Готьє – директором Центру трансплантології.

Резекції печінки у донорів, завдяки особливому способу поділу паренхіми, проходять з мінімальною крововтратою, що не вимагає відновленняя препаратами крові. Всі донори після операції повертаються до нормального способу життя. Печінка – єдиний орган в організмі, здатний регенерувати і відновлювати свою функцію після видалення від нього частини.

Як дізнатися, чи може хто – небудь з моєї родини бути донором печінки для мене?

Найважливіший чинник для прийняття рішення на користь спорідненої трансплантації – обгрунтоване попереднє зіставлення донорського ризику і шансів на благополучний результат операції і Ваше одужання. Відбір потенційних донорів проводиться серед Ваших генетичних родичів у віці від 18 років, які мають високий рівень емоційної готовності, що володіють хорошими показниками фізичного та психічного здоров’я.
Обстеження починається з розмови з Вами, потенційно спорідненим донором та іншими членами сім’ї з метою визначення ступеня їх психологічної готовності до спорідненої трансплантації. При цьому суворо дотримуються основні принципи донорського права на вільний і незалежний вибір з урахуванням повної інформованості про майбутнє хірургічне втручання. Абсолютним протипоказанням до проведення клінічного обстеження родинного донора є його психологічна неготовність до операції.

Потенційно споріднений донор не повинен мати відомих захворювань нирок, печінки, серцево – судинної системи, включаючи гіпертонічну хворобу, ІХС, захворювання вен нижніх кінцівок, онкології, а також донор і реципієнт мають бути сумісними по групі крові.
Перш за все, необхідно виконати крос – матч Вашої крові і крові потенційного донора.
Далі споріднений донор повинен пройти попереднє обстеження за місцем проживання:

1. Консультація фахівців (з заключенням):

• хірурга (перенесені операції, справжня патологія)
• стоматолога (санація порожнини рота)
• гінеколога (УЗД матки, придатків)
• уролога (УЗД передміхурової залози)
• проктолога за показаннями

• ендокринолога

• терапевта (з викладенням повного медичного анамнезу об’єктивного статусу, прийнятих препаратів), наявність артеріальної гіпертензії.

2. Висновки лабораторних методів дослідження:

• група крові, резус фактор
• Hbs, НCV, маркери гепатитів, а / т на ВІЛ, RW, CMV, HsV, PCR, HBV, EBV
• розгорнутий клінічний аналіз крові
• біохімічний аналіз крові (креатинін, сечовина, К, Na, ALP, ALT, AST, GGT, глюкоза, сечова кислота, Ca, P, Mg)
• клубкова фільтрація + добова протеїнурія
• коагулограма
• ліпідний профіль
• загальний аналіз сечі
• аналіз сечі по Нечипоренко
• посів сечі

3. Висновки інструментальних методів дослідження:

• зріст, вага
• ЕКГ, ЕхоКГ (визначення фракції вигнання), за свідченнями – велоергометрія
• рентгеноскопія органів грудної клітини
• гастроскопія
• УЗД нирок, наднирників, підшлункової залози, печінки, жовчного міхура
• Доплерографія судин нирок, судин нижніх кінцівок, таза.

До протоколу абдомінального УЗД включаються наступні показники:

• контури і розміри печінки, однорідність і інтенсивність ехогенності паренхіми печінки, розміри селезінки
• діаметри власної печінкової артерії, стовбура воротної вени і її пайових гілок, печінкових вен
• максимальна, мінімальна і середня швидкість кровотоку по стовбуру і гілкам воротної вени, власної печінкової артерії і печінкових вен
• об’ємна швидкість кровотоку по власним печінковим артеріям та воротних венах, а також загальний печінковий об’ємний кровотік
• пульсатівний і резистентний індекси власної печінкової артерії
• форма кровотоку по печінковим венах: HV0, HV1, HV2 (Bolondi et al., 1994)

Результати обстеження потенційного родинного донора повинні бути викладені у вигляді епікризу, завіреного в медичній установі за місцем прописки.

Чи існує протипоказання для трансплантації печінки, і які?

Абсолютні протипоказання:

• активна інфекція поза печінкою та жовчних шляхів (сепсис)
• позапечінкові метастази раку печінки
• холангіоцеллюлярний рак печінки
• метастатичні пухлини печінки
• хронічні захворювання серця і легенів у термінальній стадії
• СНІД

Відносні протипоказання:

• хронічні захворювання нирок у термінальній стадії
• вік старше 65 років
• тромбоз воротної вени
• позитивні HBS Ag, HBE Ag
• операція портокавального шунтування в анамнезі
• операції на печінці і жовчних шляхах в анамнезі
• ВІЛ – інфікування без клініки СНІДу.

Звичайні дослідження включають:

• загальний аналіз крові. Загальний аналіз сечі
• біохімічний аналіз крові: вивчення електролітного обміну, концентрації сечовини, креатиніну, білірубіну, білка, цукру, АЛТ, АСТ крові, ліпопротеїдів високої та низької щільності, трігліцірідів.
• розгорнута коагулограма
• HBS – антиген, RW крові, наявність антитіл до ВІЛ-інфекції
• визначення титрів антитіл до цитомегаловірусу, вірусів Herpes simplex, Herpes zoster
• рентгенологічне дослідження органів грудної клітини
• Електрокардіографія (ЕКГ), ЕХО – кардиография
• гастроскопія
• УЗД нирок, наднирників, підшлункової залози, печінки, жовчного міхура
• огляд гінеколога (для жінок).
• огляд стоматолога
• огляд отоларинголога.

Що таке типування тканин?

Типування тканин складається з досліджень крові, що показують білки в крові, які називаються антигенами. Набір антигенів успадковується від кожного з батьків і присутній у всіх клітинах організму.

При HLA дослідженні виявляються лейкоцитарні антигени, відповідно до яких донор підбирається для Вас. Крос-матч – вимірювання рівня антитіл Ваш j] крові і антигенів, розташованих на поверхні клітин потенційного донора. Негативний крос-матч означає відсутність антитіл до печінки, яка буде Вам переаджена. Позитивний крос-матч означає виявлення антитіл проти потенційної донорської печінки і велику ймовірність розвитку криза відторгнення.

Антитіла – це білкові речовини, які продукують в результаті реакції організму на чужорідні антигени. Такі антигени можуть надходити при переливанні крові, при пересадці органу, при захворюваннях, під час яких тканина власної печінки стає чужорідною для організму.

Групи крові. Крім антигенів гістосумісності між донором і реципієнтом має бути відповідним за групою крові. Якщо у пацієнта перша група крові 0 (І), то можна пересаджувати печінку донора з першою групою. Якщо у реципієнта друга група А (ІІ), можна пересаджувати печінку від донора з першою або другою групою крові. Якщо у реципієнта третя група крові В (ІІІ), то можна пересаджувати печінку від донора з першою або третьою групами крові. Якщо у реципієнта четверта група АВ (ІV), то печінка можна пересаджувати від донора з будь-якою групою крові.

Що таке “лист очікування” і як у нього заносять? “Лист очікування” – список пацієнтів, які потребують пересадки органу. До нього вносять пацієнтів, у яких немає протипоказань до трансплантації. У “листі очікування” вказуються багато показників обстеження пацієнта, головним з яких є тканинне типування по HLA системі (антигени лейкоцитів людини, антигени класу I, антигени класу II, мінорні (неголовні) антигени тканинної сумісності). І саме комп’ютер за всіма параметрами вибирає пару “реципієнт – донор”.

Чи можуть бути ускладнення після трансплантації печінки?

Після операції можуть бути ускладнення, і Ви повинні усвідомлювати імовірність можливого ризику, який полягає в наступному:
• може розвинутись гостре або хронічне відторгнення трансплантата
• геморагічні ускладнення представлені фібринолітичних кровотечами різної інтенсивності (перші 72 години після операції)
• тромбоз печінкової артерії
• тромбоз воротної вени
• тромбоз нижньої порожнистої вени
• біліарні ускладнення
• збільшення небезпеки розвитку різних інфекційних захворювань
• розвиток стероїдного діабету
• виникнення гострих виразок у шлунку
• збільшення ризику розвитку пухлин
• захворювання кісток
• надлишкова маса тіла
Багаторічна практика виявила велику кількість варіантів можливих негативних впливів на трансплантат і реципієнта в ранні терміни після ускладнення трансплантації печінки. Незважаючи на це, при своєчасному і правильному лікуванні процес реабілітації трансплантата з повним відновленням печінкової функції у більшості пацієнтів завершується успішно.

Скільки триває операція?

В середньому від 6 до 10 годин.

Коли пересаджена печінка почне працювати?

У нормі – відразу на операційному столі, після включення печінки в кровотік.

Що таке криз відторгнення пересадженою печінки?

Потрапляючи в організм реципієнта і перфузируючи його кров’ю, трансплантат стає причиною і об’єктом імунологічної відповіді. Імунологічна реакція на донорську печінку включає цілий комплекс послідовних клітинних і молекулярних процесів, які сумарно обумовлюють клінічну картину синдрому відторгнення. Основними компонентами виникнення відторгнення прийнято вважати передіснуючі у донора – специфічні HLA – антитіла і “впізнавання” імунною системою реципієнта генетично чужорідних HLA – антигенів. По механізму впливу на тканини донорського органу виділяють відторгнення з переважанням активності антитіл: гуморальну, надгостре і гостре клітинне відторгнення. Так само існує хронічне відторгнення.

Як лікується відторгнення?

Традиційний спосіб лікування криза відторгнення – введення кортикостероїдів (зазвичай болюсне введення 0,5 – 1,0 г метилпреднізолону, у дітей – 10 – 20 мг / кг). Ефективність лікування оцінюється за морфологічною картиною біоптату. Класична схема лікування передбачає трикратне введення болюс протягом 3 днів. При очевидній позитивній динаміці, тобто при поверненні морфологічної картини трансплантата до початкової, криз відторгнення вважається купованим і дози стероїдів поступово знижують до вихідного рівня.

Чи повинен я дотримуватися спеціальної дієти після пересадки?

Так, сувора дієта необхідна, особливо в ранньому післяопераційному періоді. Для Вашого нормального самопочуття дієту слід дотримуватися і в інший час. Особливо потрібно стежити за масою тіла. Перш за все, необхідно виключити все жирне, борошняне, солодке, сильно солоне, гостре і грейпфрут. Харчування повинно бути різноманітним в плані вітамінів. Більш повний список з описом продуктів харчування Вам дасть лікар після операції, так як дієта може варіюватися залежно від Вашого стану.

Коли мене випишуть додому?

Все буде залежати від Вашого стану. В середньому, від двох тижнів до некількох місяців.

Що я повинен знати перед поверненням додому?

Найголовніше – навчитися піклуватися про себе і ставитися серйозно до прийому медикаментів – вивчити їх властивість, дозування, години прийому. Ви повинні вміти вимірювати артеріальний тиск, контролювати кількість випитого і виділеного, вимірювати температури і знати всі ознаки відторгнення. Пам’ятайте: Вам зробили операцію, щоб Ви змогли жити далі. Живіть повноцінним життям, але будьте мудрі. Не слід “пускатися в усі тяжкі”.